Сім’я становить основний осередок суспільства. Сучасна родина змінила традиційне уявлення родини і, внаслідок цього, сьогодні досить поширеним явищем серед українських сімей є неповна сім’я. Тисячі українських жінок сьогодні змушені самостійно виховувати своїх дітей, адже відповідальність за батьківське піклування лежить на тендітних плечах одинокої матері. Як сьогодні живе молода одинока мама та які труднощі готує для неї кожен день з нами поділилася Семенюк Марія.
- Маріє, розкажіть про вашу сім’ю.
Моя сім’я складається з двох осіб: я і моя чарівна донечка Олександра. Проживаємо ми у місті Луцьку. Що до мене, то я працюю бухгалтером на фірмі ТЗОВ «УАБРУК», а Сашенька ходить до 4 класу Загальноосвітньої школи № 12.
- З якими труднощами Вам приходить стикатися?
Однією з найголовніших проблем, з якою я стикаюся щодня, це моя  зайнятість. Працюючи на повний день, приходжу додому уже ввечері, де на мене чекає і донька з невиконаним домашнім завданням і домашнє господарство, яким повністю опікуюся я сама. Часу, щоб провести його з донечкою практично не вистачає. Цілий день вона проводить самостійно, зранку школа, а ввечері вже очікує на те, коли я повернуся з роботи.
- Яку підтримку Ви отримуєте від держави?
Підтримка  - це 252 гривні на отримання дитини, адже її батько не сплачує аліменти. Цих коштів вистачає лише на кишенькові витрати для Саши, оплату харчування в школі, тому намагаємося не витрачати зайвих грошей.  
- Що б Ви хотіли змінити для своєї родини?
Перш за все, я хотіла дати найкраще майбутнє для моєї донечки. Попереду літній період, думала відправити доньку на оздоровлення, але ціни, які сьогодні потрібно заплатити за дитячий табір, як для мене, високі. Звичайно матеріальне становище це постійна проблема, яку я намагатимуся змінити. Також  хотілося б отримувати більшу підтримку з боку держави, адже збільшуються  тільки ціни на ринку, а матеріальна допомога залишається незмінною.
«Моя хата скраю – я нічого не знаю» - часто українці використовують це прислів’я як девіз життя. Звичайно проблеми інших нас не стосуються і якщо поряд живе сім’я, яка потребує допомоги – це не наша турбота. Якщо про багатодітні родини ще сусіди згадають як таку, що потребує підтримки, то про маму, яка самостійно виховує донечку, мало хто замовить слово. Але все ж таки хотілося жити  серед людей, які ще здатні робити добро усім, хто його потребує. Озирніться навкруги, можливо й у вашому оточенні є люди, які потребують вашої допомоги, навіть не значної, але для когось вона здаватиметься величезною приємністю.
                                                                                                                                                 Тетяна Сидорук